«Українська жінка — це приклад для всього світу», — Даша Астаф’єва у проєкті ANSWEAR про значення краси під час війни, волонтерство та любов до країни
Содержание
Ексклюзивне інтерв’ю ANSWEAR & ELLE
День Незалежності — особливе свято для кожного українця, і цього року багато хто з нас переосмислює його значущість на тлі російського вторгнення. Борючись за незалежність та свободу, кожного дня українці та українки доводять свою силу та сміливість. Серед тих, хто активно висловлює свою громадянську позицію та допомагає державі, — відома модель, співачка, акторка та інфлюенсерка Даша Астаф’єва в інтерв’ю ELLE Україна.
У рамках проєкту ELLE та мультибрендового магазину answear lifestyle-редакторка ELLE.UA Іванна Петрович поговорила з Дашею та спитала, як вона справляється зі стресом, що думає про моду як спосіб терапії у тяжкі часи, а також яким вона бачить майбутнє України.
Даша впевнена, що кожен українець та українка мають докладати максимум зусиль, аби рухати свою країну вперед та виборювати перемогу.
Думку Дар’ї розділяють і в answear. У перші дні вторгнення мультибрендовий магазин перерахував 50 тисяч доларів Червоному Хресту для допомоги постраждалим від війни. Згодом answear зібрав кошти у благодійний фонд Voices of Children на допомогу дітям, які постраждали в результаті бойових дій. Кошти першочергово скерують на психологічну та психосоціальну допомогу дітям внутрішніх переселенців та їхнім родинам, а також дітям військових. Окрім цього, answear регулярно збирає і передає в Україну гуманітарну допомогу для військових, вимушених переселенців та мешканців найбільш постраждалих від війни регіонів, зокрема матерів з дітьми. А прибуток від продажу колекції власного бренду answear.LAB передали на організацію помешкань, закупівлю продуктів харчування, перев’язувальних матеріалів та інші першочергові потреби українців, що прибули в перші тижні війни до Кракова.
Answear допомагав фонду Voices of Children, Червоному Хресту, регулярно збирає і передає в Україну гуманітарну допомогу і не тільки. Ви також із перших днів вторгнення РФ пішли волонтерити і зараз продовжуєте допомагати. Що вам надає сили не здаватися та допомагати іншим? Де ви знаходите для цього мотивацію?
Як би це жорстоко не звучало, але до вторгнення я, як і багато інших людей, відчувала себе самотньою, в якомусь сенсі нікчемною та не залученою до чогось важливого. У мене була дуже велика пауза в роботі. Я займалася важливими проєктами, які допомагали мені існувати, набувати творчого досвіду, але саме війна розставила всі акценти щодо важливих подій у моєму житті. Уперше я знайшла себе, коли зрозуміла, що допомагати людям — це спроба відчути себе людиною, робити щось, потрібне не тільки тобі. Цим ти доводиш собі, що з кожним днем стаєш усе кращим і кращим. Допомагати і волонтерити стало моїм основним заняттям у ці дні. Я рятувала себе та допомагала тим, хто виконує добру місію. Для мене було честю готувати для наших захисників та бути потрібною. Зараз я теж намагаюся допомагати, але у більш творчому напрямку.
Ви розповідали, що на початку вторгнення кожного вечора засинали з думкою, що він може бути останнім. Розкажіть, як ви змогли впоратися із цим страхом?
Ті, хто вважає, що впоралися зі своїми страхами, думаю, помиляються. Я не можу сказати, що впоралася зі страхами, вони постійно трансформуються в інші почуття. Страх бути вбитим перероджується у бажання захистити своїх рідних. Страх бути забутим, втратити своє творче надбання — у пошук чогось нового, того, що буде потрібне і допоможе людям хоча б почати забувати весь жах, який оселився в кожному домі: страх за дітей, близьких, дім, країну. Тому я намагаюся сублімувати всю негативну енергію у щось позитивне, корисне для мене та людей, в очах яких я бачу горе. Це мене підтримує.
До мене багато хто звертається за порадою. Я завжди говорю, що люди мають озиратися і помічати, кому вони потрібні. Для того щоб допомогти країні, необов’язково їхати на фронт чи витрачати великі кошти. Просто потрібно подивитися, кому ти потрібен саме в цю хвилину. Це може бути бабуся на вулиці, чи тварина, що потрапила в біду, чи військові, яким ти переказуєш кошти. Це може бути також фізична допомога, наприклад реконструкція пошкоджених будинків у селах. Мене дратує, що багато людей призначили себе інформаційними воїнами. Це хороша відмазка, але фізично і морально теж потрібно допомагати.
Як ви відновлюєте свій емоційний ресурс?
Кожній людині, яка переживає стрес, потрібно знайти свої ліки. У мене це — природа, швидка ходьба, приготування їжі та риболовля. Останнє мене відволікає, допомагає підняти настрій та підкоригувати свої навички у цьому. Раджу всім виділяти деякий час у день на те, що ви любите.
Як ви боретеся з тривогою, апатією та синдромом відкладеного життя?
Перше, що мене заспокоює, — це знання про те, що є люди, яким набагато гірше, і це переважна більшість моїх знайомих. Кожного з нас торкнулося питання емоційного стану. Іноді мені здається, що ніщо не має сенсу, іноді — що все, що я роблю, нікому не потрібне. Я буваю дуже роздратована, негативно реагую на щоденні завдання, прохання допомогти, нескінченні збори, пошуки. Але я розумію, що у воєнний час потрібно думати про щось важливіше. Тому я намагаюсь активно займатися своїм емоційним станом та робити те, що в мирні часи приносило мені задоволення: читати, бути зі своїми песиками, приділяти більше уваги близьким людям та робити щось корисне кожного дня.
Як віднайти у собі бажання жити далі, попри війну?
Кожен з нас мав плани ще до вторгнення, але я бачила, що дуже багато людей жили у підвішеному стані, і війна показала, як важливо знайти себе, помічати одне одного, знаходити справи, які будуть корисні для тебе, твоїх близьких, країни, світу. Навіть якщо ти не хочеш брати зброю в руки, ти можеш допомогти планеті, рятувати тварин або літніх людей, які потребують допомоги. Багатьом людям війна допомогла знайти себе та своє призначення.
Що вам приносить щастя?
Щастя мені приносять прості речі. Прокидатися вранці й розуміти, що ти сьогодні живий, що на вулиці гарна погода, ти можеш почути голоси батьків, піти гуляти з песиками, що ти маєш декілька вільних годин увечері на риболовлю чи щось, що тобі подобається. Я зараз насолоджуюся домашніми справами — готую, варю лимонади, варення (вперше в житті). Також щастя мені приносить те, що моя бабуся досі жива. Ми з нею часто говоримо по телефону, і я запитую в неї рецепти страв. І для мене з ось таких цінних моментів складається бажання жити, посміхатися, пробувати щось нове. Подивимося, як буде у мирний час, але раніше ми це не цінували так, як зараз.
Що ви розумієте під красою нації та що для вас означає цей вираз?
Краса нації — це вміння згуртуватися у моменти, які важливіші, ніж твої бажання. Це безпека країни, близьких людей, світу, піклування про національні та історичні речі — те, що зберігає нашу історію та айдентику. Піклування про сучасну культуру та збереження спадщини, набутої за роки існування вільної, незалежної України.
Попри війну, ви маєте чудовий вигляд. Як вам це вдається та як ви доглядаєте за собою?
Ритуали догляду за собою вже давно стали для мене звичкою. Мені приносить задоволення догляд за собою, близькими людьми та песиками. Я втішаюся, коли розчісую своїх песиків, купаю, доглядаю за їхніми очима, лапами. У них, до речі, величезний арсенал косметики для догляду.
Я також маю цілий батальйон улюблених речей, які допомагають мені доглядати за собою та посміхатися своєму відображенню у дзеркалі. Я звикла вивчати склад косметичної продукції, цікавитися б’юті-новинками, читати відгуки. Я пишаюся своєю б’юті-колекцією. Я наче мисливець за якимись рідкісними оліями, органічною косметикою. Мене це заспокоює і рятує.
У перші дні вторгнення було не до краси та моди, однак із плином часу жінки прагнули знову відчути себе красивими. Яким для вас був цей процес? Чи часто ви вбираєтеся та фарбуєтеся зараз?
У перші дні дійсно було не до моди та краси, але моя тривожна валізка містила десь 30% засобів догляду за собою — там була навіть маска для сну, яка мені так і не знадобилася. Десь більше місяця я навіть не думала про красу, адже була у шоковому стані та стресі. Я навіть не змінювала одяг і ходила в одному і тому ж спортивному костюмі, лише за можливості прала та сушила його. Потім я зрозуміла, що догляд за собою та звичайний мейк допомагають мені підняти собі настрій та відчувати себе жінкою. Навіть збираючись чистити картоплю на кухні, я робила макіяж. Це мені допомагало не лише мати гарний настрій, а й отримувати компліменти від військових, які приїздили забирати їжу. Але я ніколи не любила робити макіяж так, як під час війни, тому що для мене це щось про задоволення з минулого, звичного життя.
Чи можуть речі працювати як терапія у цей період?
Так. З власного досвіду можу в цьому запевнити. У перші два місяці вторгнення я носила один і той самий спортивний костюм від українського бренду «Добро». Це звичайний чорний oversize-костюм. Я його сприймала як оберіг, як сорочку, в якій я народилася. Потім, коли я почала робити сторіс зі свого життя, українські дизайнери, серед яких багато моїх друзів, стали передавати подарунки. Це дуже підіймає дух. Ти розумієш, що люди так рятуються, займаючись своєю улюбленою справою, і при цьому створюють дійсно якісні, стильні речі.
Зараз я перейшла на все українське. Мені подобаються речі в етностилі. Я з радістю рекомендую своїм друзям та підписникам талановитих дизайнерів, які нині рятують нашу культуру та творять сучасну історію.
Ваші образи поєднують у собі преміумбренди і більш демократичні марки, як і в мультибрендовому магазині answear. Які у вас особисто модні звички чи вподобання? У яких кольорах, брендах і в якому стилі ви відчуваєте себе собою?
У будь-якої сучасної жінки є вподобання як щодо преміум, так і щодо більш демократичних марок. Зараз я як ніколи хочу відчути себе так, як у 16-20 років. Тому дизайнери, які відтворюють, наприклад, джинси oversize чи кросівки у стилі, що був популярний декілька років тому, мені дуже імпонують. Мені подобається мультибрендовий магазин answear тим, що у його асортименті є речі дійсно талановитих дизайнерів, які відтворюють настрій людини з дуже завантаженим графіком. Одягаючи їхні речі, ти відчуваєш себе комфортно і разом з тим як гарна, сучасна, вільна жінка. Для мене було честю попрацювати з answear та особисто з Наталією Осадчою, тому що в неї бездоганний смак. Для зйомки підібрали дуже багато тінейджерського одягу, але Наталя мені сказала: «Не переймайся, я тобі покажу, як це можна гарно міксувати» — і результат мене приємно вразив.
Як би ви описали українську жінку? Яка вона для вас?
Вона дуже різноманітна. Вона помічає, закохується, закриває очі на жахливі речі. Українська жінка дуже талановита, дбайлива і завжди має гарний вигляд. Ніщо так не гартує людей, як війна. Я пишаюся жінками, які знайшли себе у допомозі, волонтерстві, добрих місіях, військовій справі.
Я вважаю, що українська жінка — це приклад для всього світу.
Чи вважаєте ви, що сучасна жінка має бути сильною, красивою та при цьому завжди стильною?
Сила сучасної української жінки і є в тому, що вона постійною працею та бажанням стати кращою доводить усьому світу, що вона сильна, сучасна, стильна. Кожен, хто над цим працює, розуміє, що це доволі великий шмат роботи. Неможливо бути сильною, красивою і при цьому мати поганий вигляд і бути недоглянутою. Це розуміє кожен, хто стає трохи старший. У дитинстві не до цього і звички за собою доглядати як такої немає, а коли стаєш старшою, розумієш, що це велика праця, яка буде помітна і відчутна.
Яким ви бачите майбутнє України? Якою ви б хотіли бачити свою країну через 10 років?
Я сподіваюся, що Україна в майбутньому залишиться такою ж вільною, напористою в своїх бажаннях та цілях. З такими ж гарними, чудовими людьми, які об’єднуються і роблять дива, що вражають увесь світ.
Мені б хотілося, щоб через 10 років, озираючись назад, ми цінували те, що в нас є, а також пишалися тими досягненнями, які були здійснені за весь цей час.
У чому ви плануєте зустрічати перемогу України?
Я сподіваюся, що в цей день ми всі будемо вдягнені в українське вбрання. Я особисто тішу себе українськими прикрасами, одягом, особливо чимось старовинним — виробами з вишивкою ручної роботи. Навіть у цей жахливий час я поповнила колекцію своїх прикрас та старовинного українського вбрання.
Я буду спиратися на свій настрій у цей день, але в мене точно є в чому відсвяткувати нашу перемогу, і це обов’язково буде українська вишиванка.
Що б ви побажали українцям у День Незалежності?
У цей день хотілося б побажати українцям відчути незалежність, українську гідність, те, що українці — це справжні супергерої й усе, за що ми боремося, — приклад для всього світу. Українська нація незламна, а українці сильні та талановиті. Я з упевненістю можу сказати, що українці — найкращі люди у світі. Слава Україні!
Образи від answear
Фото: Льоша Ліч
Стиль: Наталя Осадча
Макіяж: Петришина Катерина
Зачіска: Ружніцький Данило
Повне інтерв’ю Даші Астаф’євої читайте на сайті ELLE.ua >>
*інтерв’ю мовою оригіналу
Следите за нами:
