Незважаючи на те, що бікіні з’явилось кілька десятиліть тому, сьогодні ми не уявляємо без нього пляжні луки! Воно стрімко і надовго увійшло в світ моди. Відкрийте його суперечливу історію!
Збираючись на пляж, до басейну або на озеро, ми не маємо жодних сумнівів що одягнути, безперечно це буде бікіні. Однак кілька десятиліть тому це було не так очевидно! У спекотні літні дні хотілось охолодитись у воді, але попередні купальні костюми більше покривали, аніж допомогали у цьому. У 19 столітті популярні купальники складалися з тунік і шортів до щиколотки. У 1920-х роках з’явилися перші костюми, що облягають фігуру, і їх довжина поступово скорочувалася. У 1932 році Жак Хайм представив купальник з двох частин, який складався з бюстгальтера з рюшами і шортів із завищеною талією, але цей комплект не користувався великою популярністю серед жінок. Справжньої революції довелося чекати до 1946 року, коли Луї Реард представив світові свою версію купальника. Його бачення шокувало громадськість.
Як створювалось бікіні?
Перш ніж перейти до суперечливого бачення Луї Реара, варто згадати Жака Хайма, який 1946 року знову показав свою оновлену версію купальника з двох частин. Костюм отримав назву Atome, тобто найменша частинка, з якої складається світ. Так чи інакше, його рекламували як “найменший купальник у світі”. Однак, перш ніж Хайм встиг просунути свій продукт, Луї Реард здивував його. Дизайнер, хоч за освітою інженер-автобудівельник, 5 липня 1946 року в паризькому басейні “Молітор” представив пресі купальник. Назва “бікіні” походить від атолу Бікіні, де розташовувалася американська ядерна зброя. Новий вигляд купальника повинен був справляти таке ж враження, як і новий вид озброєння.
Костюм Реарда складався з бюстгальтера і трусиків з 2 клаптиків тканини у формі трикутників, з’єднаних тонким поясом. Відомий як менший за найменший у світі купальник, він оголив майже всю жіночу фігуру (зокрема пупок, якого не було видно в костюмі Хайма). Бікіні шокувало світ моди. Даян Вріланд охарактеризувала його як революцію і пророкувала йому світле майбутнє, тоді як консервативне суспільство було шоковано новим винаходом настільки, що бікіні було заборонено на узбережжі Франції, в Іспанії, Італії, Португалії, Австралії, США, а також у деяких інших країнах.
Від суперечок до популярності, як бікіні стало хітом?
Кілька факторів сприяли відсутності початкової популярності бікіні. Крім уже згаданого негативного ставлення консервативних і релігійних кіл, спостерігалося небажання самих жінок, які не були готові розкривати своє тіло чи то з філософських міркувань, чи то через стан своєї фігури – відразу після Другої світової війни пухке тіло було синонімом здоров’я. Популяризація спорту і поява струнких зірок спонукали громадськість подбати про свій фізичний стан і частіше оголювати своє тіло – наступні десятиліття принесли з собою культ стрункої фігури, на якій ідеально сіло бікіні. У всякому разі, саме світ кіно зробив його типовим пляжним одягом. Завдяки Бріджит Бардо та її ролі у фільмі 1957 року «І Бог створив жінку» бікіні сприйняли консервативні американці. Через 5 років Урсула Андресс у культовій сцені «Доктора Но», як Афродіта, виринула з морської піни в білому бікіні, продемонструвавши свою силу та жіночність.
Бікіні – важливий крок у процесі жіночої емансипації. Цей купальник проклав шлях для одягу, який вважався ще більш епатажним, таким як міні-спідниця, купальник без бюстгальтера, прозорі сукні Yves Saint Laurent і, нарешті, стрінги.
Фредерік Моннейрон, французький соціолог моди
Дійсно, відкритий одяг стали носити частіше, оскільки суспільство ставало більш розкутим. Наступні десятиліття ознаменувалися масовою популярністю бікіні і появою його нових форм, чому сприяли нові зручні еластичні матеріали, використовувані для його виготовлення. У 1980-х роках бікіні стало найпопулярнішим купальником у світі. Сьогодні його позиція виглядає непохитною. Бікіні більше не шокує: воно панує на пляжах, воно зручне та жіночне, і немає жодних суперечок щодо його носіння.