“Жінки, якими б різними вони не були, проживають схожі досвіди.” Інтерв’ю Ярослави Кравченко про сестринство, мізогінію, та спільні виклики для українок

Прочитаєш за 6 хв

Ярослава Кравченко усміхається, коли її питають про жіночу дружбу, і щиро запевняє, що не має біля себе спеціально сформованого жіночого ком’юніті. Водночас її соціальна діяльність уже багато років так чи інакше зосереджена саме довкола жіночих прав і проблем, про які вона знає не з книжок. 

Під час Революції Гідності Ярослава керувала штабом 39-ї жіночої Сотні. У 2019 році стала амбасадоркою міжнародного руху солідарності за гендерну рівність від ООН жінки «HeForShe». У 2017 році увійшла в сотню людей культури України за версією журналу «Новоє Время» (нині — New Voice), а у 2021 — до 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус». З 2021-го — співзасновниця YouTube-шоу «Ебаут», де разом із Катериною Мотрич та Наті Авдєєвою порушує гострі соціальні теми, такі як фемінізм, дискримінація, мізогінія тощо.

Саме Ярослава — жінка з гучним голосом, твердими принципами й готовністю нести зміни в наше суспільство — стала героїнею нової лімітованої колекції від answear.lab. Колекція WE ARE ONE SOUND — продовження проєкту Sisterhood Treasure, який розповідає про жіночу єдність і про те, що ми точно маємо більше спільного, ніж різного. Незалежно від віку, статусу й життєвого шляху, ми можемо почерпнути багато знань з досвіду інших жінок, і правильне спілкування є ключовим у подоланні бар’єрів на шляху до взаєморозуміння. Про спільні болі українок, справжню підтримку та українське суспільство через 5, 10 і 50 років Ярослава Кравченко відверто розповіла в інтерв’ю Світлані Кравченко.

Ярославо, як ви? Як часто це питання вам ставлять друзі й знайомі?

Це просте питання, відповісти на яке дуже важко. Бо відповідь міняється щохвилини. Усвідомлення дуальності світу, в якому ми зараз живемо, шокує. Ось зранку я на похороні, в обід купую книги в книгарні, а ввечері — на фестивалі. І це все зараз наша реальність. Тому дуже важливо знаходити способи «заземлятися» і «самозараджувати».

Чи змінилося для вас значення підтримки ззовні за останні два роки? Хто на сьогодні для вас є найбільшою опорою?

Я усвідомила важливість вміти надавати підтримку собі самій. Звичайно, в кожного з нас є близькі, рідні, друзі. Але всі ми перебуваємо в такій нестабільності, що інколи єдина людина, яка може допомогти, — ти сам. Опорою зараз стають щоденні ритуали, які у кожного можуть бути свої: спорт, читання, догляд, волонтерство. Ну і надзвичайно важлива опора — це люди, особливо ті, які були у вашому житті до повномасштабного вторгнення. Важливо з ними говорити про те, що було, і разом будувати плани на майбутнє.

Чи розділяєте ви дружбу на чоловічу та жіночу? Якщо так, то в чому, на ваш погляд, полягає ця різниця?

Розподіл жіночої та чоловічої дружби — це як надбавка за рожевий колір. Вигаданий, маркетинговий конструкт. В часи, коли ми прагнемо до рівноправ`я, перше, що треба прийняти, — це те, що чоловіки та жінки однаково можуть відчувати, їм може боліти, вони можуть однаково страждати чи радіти. І дружити.

У проєкті «Ебаут» ви працюєте в кадрі ще з двома жінками. Як ви розподіляєте обов’язки між собою? Якими є ваші стосунки за межами шоу?

Для нас важливо говорити на теми, що болять. Тому, готуючи кожен новий випуск, ми домовляємося, хто і через яку історію буде розкривати свою позицію. Ми не є надто близькими у житті, але це й дозволяє нам мати різні погляди на ситуацію, а отже, відповідати на різні запити аудиторії.

Що для вас означає поняття «сестринство» у контексті жіночої дружби?

Жінки, якими б вони не були різними, проживають схожі досвіди. Це і проблеми підліткового віку, і дорослішання, і пошук себе, щасливе чи нещасливе кохання, відмови, зради. Ти можеш сказати іншій жінці одну фразу: «Взула нові туфлі» — і далі можна не продовжувати, адже кожна з нас знає, що це означає. Чи «перший день місячних», чи «він/вона не передзвонив/ла». Сестринство — це відсутність потреби проговорювати очевидні речі, це стосунки через автоматичну призму розуміння.

Чи можете ви поділитися прикладом або випадком, коли сестринство зіграло важливу роль у вашому житті?

Я не маю «ком’юніті» жінок як такого. Але більшість команди «Дикого театру» — жінки, в «Ебауті» — теж. Раніше я належала до 39-ї Жіночої сотні самооборони, яка народилася на Майдані, а потім переросла у волонтерський рух, вона теж складалася з дівчат і жінок різного віку. Тяглість жінок до жінок я пояснюю спільним досвідом супротиву, боротьби за свої права, за голос.

Чи стикалися ви особисто з мізогінією та сексизмом? У яких сферах ці явища наразі найбільш розповсюджені?

З мізогінією і сексизмом я стикаюся регулярно, бо вбачаю своєю місією боротьбу з ними. Адже від цього стане краще жити всім. Уявіть світ, де жінка може робити що захоче, мати такий самий вибір і можливості, як чоловік, мати рівну оплату праці, де на неї не чіпляють ярлики «берегиня», якщо вона цього не хоче, і не тиснуть «Коли діти?». До слова, сьогодні найбільше мізогінії спостерігається від жінок до самих жінок. Найяскравіші прояви сексизму зараз видно у війську.

Чи помічаєте ви зміни у ставленні жінок до жінок за останні роки/десятиліття? Чи назвали б ви ці зміни позитивними?

Мене оточують сотні активних жінок, жінок-засновниць, власниць бізнесів, керівниць компаній. Ще 10 років тому це було винятком. Ми бачимо статистику, як багато жінок відкривають ФОП, тобто наважуються стати підприємницями. Це свідчить не тільки про намір, а й про готовність діяти. Чи зменшилось при цьому закидів і вимог суспільства щодо зовнішнього вигляду, віку і того, що «жінка повинна»? Так, але не набагато.

Якою, на вашу думку, є ситуація з дискримінацією в Україні станом на сьогодні? Що ще, окрім боротьби за рівність прав, сьогодні об’єднує українських жінок між собою?

Я з острахом думала, куди відкотиться наша боротьба з початком війни. Думаю, читачі теж бачили рухи й закиди на кшталт «жінка повинна відновлювати демографію і народжувати», якісь меседжі про заборону абортів. На щастя, це звелося до кількох твітів, бо ті, хто отримали право вирішувати самі за себе, його не віддадуть. Українських жінок об`єднує біль, боротьба та відважність.

Чи вірите ви в те, що нашому поколінню під силу зруйнувати всі ті гендерні стереотипи, які нав’язувалися століттями? Як саме ви це бачите?

Україна і наш соціум рухаються дуже швидко й потужно в напрямі боротьби зі стереотипами та нерівністю. Я сподіваюся, що хоча б наші правнуки житимуть у кращому світі.

Яким ви бачите українське суспільство через 5, 10, 50 років у контексті гендерної рівності й взаємної підтримки?

Я сподіваюсь, це буде вже післявоєнне суспільство, яке займатиметься відбудовою міст, бізнесів, зв`язків. Відбудовою з урахуванням потреб кожного: і людей на кріслах колісних, і мам/тат з дитячими візочками. Суспільство, в якому чоловік зможе бути емоційним, а жінка — керувати будівництвом, не викликаючи косих поглядів. Коли кажуть, що ми рухаємося повільно, я нагадую, що всього 100 років тому жінки не мали права голосу і не могли виходити на вулицю без супроводу.

Що б ви хотіли сьогодні сказати/побажати всім українським жінкам?

Ваша цінність в очах інших стане помітною, коли ви самі почнете себе поважати, вас будуть щиро любити, коли ви самі себе полюбите. Шлях до пізнання себе не є легким, але точно є правильним. Ми, українки, можемо абсолютно все: десятки разів падати та вставати, починати заново, встановлювати рекорди, бути щасливими попри будь-що.

Про Answear.LAB

Answear.LAB — це сміливий, емпатичний і спонтанний бренд, який бореться проти будь-яких розділень, вірить у солідарність і взаємну підтримку. Індивідуальний стиль для бренду важливіший, ніж тренди, тому Answear.LAB тільки за експерименти, нестандартний вибір і рішучий прояв власного Я. Найкраще вбрання — це хороша самооцінка, тому не бійтеся боротися за своє життя та мрії.

Перша колекція бренду з`явилась восени 2020 року. Придбати речі можна лише на сайті Answear.ua.

Команда:

Фото: Аня Іконнікова
Стиль та продюсування: Саша Кутовий
Асистент стиліста: Ярина Лобанова
Макіяж: Андрій Юдін
Зачіски: Данило Мартемʼянов